Аеропортове прощання
І ти поїхав у Америку на рік. А я зосталась тут. Одна навіки. На паралелях асфальтованих доріг Минали дні натомлені й столикі.
Уже пройшов один мільйон годин. З аеропортового нашого прощання: Літак махнув крилом квапливо навздогін, Тебе поніс у далі ще незнані.
А я виню в усьому океан. Ти ж знаєш – я б дійшла, якби по суші. Але зав’язані вузли меридіан. Завадили мені. Аж сльози душать.
Живу тепер якась напівжива. Овіяна тим літаковим бризом. Ти полетів. А пам’ять знову заграва З моїми спогадами. У зажурених репризах…