More Maryna

Кохання № 02

Аеропортове прощання

Марина Кузьменко

І ти поїхав у Америку на рік. А я зосталась тут. Одна навіки. На паралелях асфальтованих доріг Минали дні натомлені й столикі.

Уже пройшов один мільйон годин. З аеропортового нашого прощання: Літак махнув крилом квапливо навздогін, Тебе поніс у далі ще незнані.

А я виню в усьому океан. Ти ж знаєш – я б дійшла, якби по суші. Але зав’язані вузли меридіан. Завадили мені. Аж сльози душать.

Живу тепер якась напівжива. Овіяна тим літаковим бризом. Ти полетів. А пам’ять знову заграва З моїми спогадами. У зажурених репризах…

Дивіться вірші Марини на YouTube

← Усі вірші