Небо над нами
Вірш про небо і про те, що потрібно частіше дивитися догори. У тому є сенс
Це надзвичайне небо Там, над нами… Від нього в мене Просто зносить дах. Є речі, що не названі словами, І є щось вище, Ніж оцей наземний прах.
Отак із небом: Я живу і вже Не криюсь. Бо що ховати? Зазвичай крадуть земне.
А я не можу вже інакше. Не умію… І спрага ця з роками не мине.
Моє блакитне. А яке ж воно високе! Що певно справді Це – найбільший із скарбів.
Дивлюсь на нього, І душа шукає спокій, Якого не знайти У строфах слів…