Львівський вірш
Усіх віршів світу мало, щоб висловити усе, що я думаю про Львів 🤍
У Львові залишилось зовсім трохи. Трохи нікому не відомої мене. І от тепер, крізь швидкоплинні роки Аж сниться те зелене й кам’яне І віруюче місто особливе.
Я залишалась пити каву біля площ Тоді йшла парком, затуляючись від зливи. Хоча то був всього лиш львівський дощ.
І я дивилася на нефарбоване і давнє Полотнище із лише львівських стін. Дивилась з Ратуші… Дивилась із кав’ярні… Бувало, що на декілька годин Я йшла углиб, де вулиць перехрестя Або сідала у трамвай, що йде кудись, Щоб бути там без зайвих слів і жестів… Туди, де повно лише львівських місць.
І залишалася. На мить, а може й більше, Ішла на голос, а точніше на мотив Спасибі за тумани і за вірші. Я назавжди з тобою, милий Львів.