Лише до безтями
Є люди, з якими можна говорити, мовчати і навіть більше…
Хочеться намалювати. Або хоча б розповісти. Можна у межах кімнати. Чи десь далеко за містом.
Варто лише подивитись. Хоч важливіше – побачить. Крізь біло-лагідний ситець Серце і рідне, й гаряче.
Слухай, нам треба почути Правду, заховану в тиші. Хочу до болі у грудях, Щоб народилися вірші.
Або хоча би картини. Бачиш, взаємність важлива Ти все ще віриш у стіни? Ні, їх нема. Вір у диво.
Справжність – вона непідробна. І в почуттях все так само. Знай, я на інше не згодна. Лише до безтями…