More Maryna

Кохання № 04

Лише до безтями

Є люди, з якими можна говорити, мовчати і навіть більше…

Марина Кузьменко

Хочеться намалювати. Або хоча б розповісти. Можна у межах кімнати. Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись. Хоч важливіше – побачить. Крізь біло-лагідний ситець Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути Правду, заховану в тиші. Хочу до болі у грудях, Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини. Бачиш, взаємність важлива Ти все ще віриш у стіни? Ні, їх нема. Вір у диво.

Справжність – вона непідробна. І в почуттях все так само. Знай, я на інше не згодна. Лише до безтями…

Дивіться вірші Марини на YouTube

← Усі вірші